Кордони літосферних плит (plate boundary) – це лінійно витягнуті зони взаємодії двох або декількох літосферних плит, в межах яких відповідні структури розходяться, сходяться або сковзають одна відносно іншої. Відповідні активні ділянки проявляються в зонах здійснення спредінгу, субдукції або колізії.

Межі між літосферними плитами проходять по глибоких розломах у земній корі.

[від гр. lithos – камінь, sphaira – куля] – блоки літосфери Землі, виділені за геодинамічним принципом. Знаходяться в постійному русі зі швидкістю кількох сантиметрів на рік; ніби плавають, занурені в астеносферу, переміщуючись від зон розходження (спредингу) до зон стиснення (субдукції та колізії).

Згідно з уявленнями нової глобальної тектоніки літосферні плити перебувають у постійному русі, пересуваючись по шару астеносфери від зон розтягу (серединно-океанічні хребти) до зон стиску (зони Беньофа, зони всмоктування). Тут літосферні плити стикаються між собою, насуваються або підсуваються одна під одну.

На межах літосферних плит виникають серединно-океанічні хребти, глибоководні жолоби, тріщини, відбуваються процеси гороутворення.

Причина переміщення літосферних плит — теплова конвекція в мантії Землі.

Літосферні плити складаються як з материкової, так і з океанічної кори. Винятком є Тихоокеанська плита , яка складається тільки з океанічної кори.