Перша До цієї відміни належать іменники жіночого, чоловічого і спільного роду, що в називному відмінку однини мають закінчення -а, -я: хмара, мова, суша, рілля, надія, Марія, Олекса, Ілля, староста, сирота, розбишака, бідолаха.

До ІІІ відміни належать іменники жіночого роду з кінцевим приголосним основи та слово мати. Приклад: Вість, латинь, суміш, гуаш, кров. У родовому відмінку однини іменники ІІІ відміни мають закінчення -і: вісті, латині, осені, суміші.

Найпростіше визначити дієвідміну за закінченнями 3-ї особи множини теперішнього часу недоконаного виду чи майбутнього часу доконаного виду:

• І дієвідміна — закінчення -уть (-ють): допомож-уть, мрі-ють;
• ІІ дієвідміна — закінчення -ать (-ять): стеж-ать, говор-ять.

Відміну іменників визначаємо за такою схемою (алгоритмом): а) до І відміни (в називному однини мають закінчення -а ): сирота, лелека, гайдамака, Микола, суддя; б) до ІІ відміни (в називному однини не мають закінчення –а ): батько, край, день, степ.

Стабільну версію було перевірено 7 червня 2022. В українській мові налічують сім відмінків: називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий і кличний. Парадигма відмінків включає однину і множину, у багатьох діалектах — також і двоїну.

а) до І відміни (в називному однини мають закінчення -а): сирота, зима, сума, земля, пісня; б) до ІІІ відміни (в називному однини не мають закінчення –а): тінь, сіль, піч, мати.