Ω, ω (назва: оме́га, грец. ωμέγα, др. -грец.

Альфа і Омега (ΑΩ, Αω, αω) – поєднання першої й останньої літер класичного (іонічного) грецького алфавіту, що є найменуванням Бога в Книзі Одкровення Іоанна Богослова, символами Бога як початку й кінця всього сущого.

Омега (кирилиця) – буква кирилиці, а також позначення числа 800 у кириличній системі числення. Альф а і Омега (значення) – перша й остання літери грецького алфавіту. Словосполучення, що буквально означає “початок і кінець”, “від і до”, “від першої і до останньої літери”.

Від літери омікрон походять латинська буква O і кирилична О (опосередковано також і Ю). Ο: Ο ο: ο Давньогрецька форма назви “ὂ μικρόν” дослівно означає “мале “о””, на відміну від “великого “о””, тобто омеги (Ω).