У XVI столітті у Росії карбувалися срібні монети невеликого розміру («лусочки»), у яких зображувався вершник («їздець»). На виробах Московського та Тверського грошових дворів («московки») їздець зображувався з шаблею, такі монети називалися «шабельна грош» (шабляна) або «мечовий грош».

Лицьова сторона монети називається "аверс", або "орел", на ній може бути зображений герб, емблема країни або портрет державного діяча. Сторона, на якій написаний її номінал, тобто (5) копійок, (1) рубль і т. д., називається зворотною стороною, або "реверс", "решка". Напис на монеті називається "легенда".

Копійкою називали денгу-новгородку, та її половину – денгу-московку – поступово почали називати просто денгою. Так і закріпилося співвідношення: гроші, гроші, гроші = половина копійки. З петровського часу ці монети карбували з міді.