Через довгастий мозок інформація про подразнення смакових рецепторів надходить до нейронів скроневих відділів кори великих півкуль. За участю нейронів кори забезпечується свідоме сприйняття і здатність розрізняти смаки речовин, що потрапляють у ротову порожнину або на язик.

Кожна смакова клітина має смаковий волосок. Коли він стикається з молекулою їжі, клітина посилає мозку імпульс: виявлено смак! Імпульс проходить через черепний нерв, який з’єднує смакові рецептори з мозком. Кожен смаковий рецептор містить 30-50 смакових клітин.

Нирки мають свій специфічний набір смакових рецепторів. Так, на кінчику язика більше рецепторів до солодкого – він відчуває його набагато краще, краї язика краще відчувають кисле і солоне, а його основа – гірке. Загалом у нас у роті приблизно 10 000 смакових бруньок, і завдяки їм ми відчуваємо смак.

Задня частина язика – чутлива до гіркого, кінчик – до солодкого, бічні поверхні попереду – до солоного, а ближче до задньої частини – до кислого.