Наприкінці 1226 Ч. розпочав війну проти тангутів, під час якої він помер власною смертю.

Temüǰin, Тэмүүжин; кит.: 铁木真; піньїнь: Tiěmùzhēn (Тємучжень); 1155 — 18 серпня 1227) — монгольський державний, політичний і військовий діяч. Засновник і перший великий хан (1206–1227) Імперії Чингісхана, другої за площею імперії у всесвітній історії (після Британської імперії).

1206 р. на з'їзді (курултаї) монгольської знаті Темучін був проголошений Чингізханом (великим ханом), правителем усіх монголів.

Протягом кількох наступних років Чингізхан завоював весь Північний Китай та Корею, а до 1221 року захопив Хорезм, Бухару, Самарканд, Афганістан і дійшов до ріки Інд. На 1227 рік імперія Чингізхана зі столицею у місті Каракорум простягалася від Аральського моря до Тихого океану і від Північного Китаю до Індії.

У його гаремі було близько тисячі жінок, і багато з них родили від нього дітей. Армія Чингісхана не жаліла нікого.

Всі сини покорителя світу носили тюркські імена. Сам Чингісхан (Шингисхан) казахською означає «світлосяйний хан». У монголів ні тоді, ні досі не було таких імен.

Помер під час облоги тангутської столиці. На момент смерті керував гігантською державою, яка простягалася від Японського моря до Каспійського.