Упанішади (санскр. उपनिषद्, IAST: Upaniṣad) давньоіндійські трактати релігійно-філософського характеру. Є доповненням Вед і належать до священних писань індуїзму категорії шрути. Вони переважно обговорюється філософія, медитація і природа Бога.21 лют. 2024 р.

Слово Веда означає «відати», «знати», «вінець знання», «достовірні знання». Воно стосується знання, що має божественне походження. Веди, в основному, є гімнами, які виконувались жерцями на славу богів.

Для ведичної міфології було характерне поклоніння багатьом богам, головним серед яких уважався Індра — бог над усіма богами. Оспівувалися також Сур'я — сонце, Вайя — вітер, Ушас — ранкова зоря, Агні — вогонь, Яма — смерть та ін.

Веди складалися протягом тривалого часу, приблизно 500—700 років. Перші тексти були створені ще у ІІ тисячолітті до н. е.

До Вед входять 4 збірки (сам-хіти) «Рігведа» (гімни), «Самаведа» (пісні), «Яджурведа» (ритуали), «Атхарваведа».

Найбільш шанованими богами ведійського пантеону були Варуна, Індра, Аґні і Сома. Об'єктивне вивчення ведизму в чистому вигляді практично неможливе. Єдиним документом для вивчення ведійської релігії є ранні частини Вед. Чіткої ієрархії богів також не існує.

Упаніша́ди (мн. від санскр. उपनिषद्, «одкровення», «те, що руйнує невігластво» ) — давньоіндійські релігійно-філософські брахманські тексти. Центральною темою є концепція єдності атмана — «я», «душі» й абсолютного духа — Брахмана. Написані в різний час (від VII—III ст. до н. д. до XIV—XV ст. н. д.), різними авторами. Упанішади є частиною індійських священних текстів шруті (почуте), і складені у вигляді діалогу учителя з учнем, в якому вчит…