з'явилася в 17-18 столітті. Відомо, що вона використовувалася на жартівливе весілля за указом Петра Першого. Балалайка того часу мала подовжений гриф, в кілька разів довше сучасного варіанту, звужений корпус і дві або три струни.

Спочатку являла собою довгий інструмент із двома струнами та була вдосконалена в XIX ст. російськими музикантами до сучасного вигляду. Інша згадка балалайки сягає жовтня 1700 року у зв'язку з бійкою, яка сталася у Верхотурському повіті.

Балалайка, балабайка — народний щипковий музичний інструмент. Відома з початку 18 століття, має три струни, походить від старовинного тюркського музичного інструменту домбри. Деякі дослідники вважають, що балалайка виникла у побуті скоморохів Київської Русі, була відрожена й модернізована В.

Про появу перших документально зафіксованих самоварів у Росії (у Тулі) відомо таке. У 1778 році на вулиці Штиковій, що в Заріччі, брати Іван і Назар Лисицини виготовили перший самовар у невеликому закладі.

Балалайка-контрабас — самый большой по размерам, а по динамике самый мощный и низкий по тону музыкальный инструмент семейства балалаек.

Про появу перших документально зафіксованих самоварів у Росії (у Тулі) відомо таке. У 1778 році на вулиці Штиковій, що в Заріччі, брати Іван і Назар Лисицини виготовили перший самовар у невеликому закладі.

Інша згадка балалайки сягає жовтня 1700 року у зв’язку з бійкою, яка сталася у Верхотурському повіті.