Вперше СРСР взяв участь в бойових дій Другої світової війни 17 вересня 1939 під час Польського походу, а безпосередньо вступив у війну 22 червня 1941 після вторгнення на його територію нацистської Німеччини та її сателітів і з початком Німецько-радянської війни (у радянській історіографії — Великої Вітчизняної війни).

У радянській історіографії «Велика Вітчизняна війна почалася 22 червня 1941 року й закінчилася 9 травня 1945 року перемогою радянського народу і його збройних сил».

Головною метою майбутньої війни з Росією для Гітлера було розширення «життєвого простору» на Схід за рахунок територій, що входили до її складу; натомість Гітлер запевняв своїх підлеглих, що напад на Радянський Союз є лише способом забезпечити перемогу у війні з Великою Британією.

За твердженнями науковців, було зруйновано майже 700 українських міст і 28 тисяч сіл, спалено близько 320 тисяч господарств. Україна в результаті Другої світової війни зазнала матеріальних втрат у розмірі понад 45 % від збитку усього СРСР.

Проте, в силу низки обставин та чинників, що змінили ставлення американського уряду та спільноти від політики ізоляціонізму до політики активного союзника країн-членів Антанти, 6 квітня 1917 США офіційно вступили до Першої світової війни на боці цього військового блоку.

Гітлер прийшов до влади як канцлер Німеччини 1933 року, а пізніше — як Фюрер і Райхсканцлер від 1934 до 1945 року. Під час диктатури націонал-соціалістичної партії 1933—1945 років, був одним із ініціаторів Другої світової війни в Європі, розпочатої вторгненням до Польщі 1 вересня 1939 року.