Найбільш ранні свідоцтва про використання повсті на території країни відносять до IV віці до н. е. Залишки валяної вовни археологи виявили в умовах вічної мерзлоти в Пазирикських курганах Гірського Алтаю. Народи, що живуть тут, обтягували нею юрти, з вовни робили головні убори та одяг.

Причому це вовняне взуття було ще й зі швом. Лише у ХVIII столітті до моди увійшли безшовні, що закочуються в кругову валянки. Батьківщиною справжніх валянок прийнято вважати Місто Мишкін Ярославської губернії.

Від самого початку валянки, або, по-сибірськи, піми, були коротенькими, а їхні халяви сукняними. Таким взуттям не гидували навіть короновані особи: і Петро I, і Ганна Іоанівна із задоволенням носили виготовлені спеціально для них піми.

Прообразом валянок були традиційні повстяні чоботи кочівників Євразії («пими»).