Демон з’являється в поемі як дух вигнання, що летить над грішною землею, безсилий відірватися від неї і наблизитися до небес. Він вигнаний з раю, скинутий з неба і тому сумний. Він сіє зло, але це не приносить йому насолоди. Усе, що він бачить, приносить або холодну заздрість, або презирство й ненависть.

Демон постає перед Тамарою у вигляді істоти з сумними очима і ніжними промовами: "Недарма він був їй, З очима, повними печалі, І дивовижною ніжністю промов."

Внутрішній конфлікт Демона в однойменній поемі Лермонтова полягає в тому, що він, зрекшись Бога, втомився врешті-решт сіяти зло у світі. Демон зневажає все і всіх, але це втомлене презирство розчарованого філософа. Його терзає самотність, і водночас він не виніс би чийогось товариства.