Між аденином і тиміном завжди виникають два, а гуаніном і цитозином — три водневі зв'язки.

Знайшовши кількість амінокислот у поліпептидному ланцюзі можна знайти молекулярну масу білка. На основі правила Чаргаффа знаходять нуклеотидний склад ДНК. Знаючи, скільки пар А – Т і Г – Ц можна вирахувати кількість водневих зв'язків в даному фрагменті ДНК.

Отже, загальна кількість водневих зв'язків між комплементарними нуклеотидами ділянки молекули ДНК, послідовність яких в одному із ланцюгів наведена, – 40.

Для всіх ДНК комплементарними азотистими основами є А-Т, Г-Ц, які з'єднані водневими зв'язками (між А і Т – два водневі зв'язки, між Ц і Г – три водневі зв'язки).

До складу ділянки молекули ДНК входить 200 нуклеотидів. Яка молекулярна маса цієї ділянки? Mr (нуклеїнової кислоти) = Mr (1 нуклеотиду) х n (кількість нуклеотидів) => Mr (нуклеїнової кислоти) = 345 х 200 = 69 000 (а.

Відносну молекулярну масу позначають Мr i обчислюють за хімічною формулою речовини. Наприклад: Мr(H2O) = 2 ∙ Ar(H) + Ar(O) = 2 ∙ 1 + 16 = 18.

Нині ідентифіковано та описано такі: a-ДНК, b-ДНК, c-ДНК, d-ДНК, e-ДНК, h-ДНК, l-ДНК, p-ДНК і z-ДНК. Проте тільки a-, b- і z-форма ДНК спостерігалися в природних біологічних системах.