Приголосні звуки можуть бути твердими та м’якими, дзвінкими та глухими. М’які приголосні – звуки, під час вимовляння яких середина язика піднімається, а кінчик наближається до зубів. Тверді приголосні – це звуки, під час яких язик не робить додаткових рухів.Feb 24, 2022

Привертайте увагу до положення язика під час вимовляння парних твердих і м’яких приголосних. Запропонуйте перетворити твердий звук на м’який, використовуючи різні голосні: па-п’я, са-ся, пу-пю, су-сю тощо. Аналогічну гру можна ускладнити, змінюючи слова: “кут – кут”, “рад – ряд”, лук – люк” та інші.

Коли приголосні м’які, а коли – тверді? Завжди тверді звуки: [ж] , [ш] , [ц]. У випадку з рештою приголосних – якщо після них стоять голосні літери е, е, ю, я, і або ь, то приголосні будуть м’якими. Якщо ж слідують голосні А, О, У, И, Е, то приголосні будуть твердими.

У російській мові до м’яких належать приголосні [п’], [б’], [т’], [д’], [ф’], [в’ ], [с’], [з’], [ч’], [ш̅’], [ж̅’], [к’], [г’], [х’], [j], [м’], [н’], [р’], [л’]. Більшість із них утворюють пари з твердими приголосними : [п] – [п’], [б] – [б’] тощо. Непарними є лише м’які приголосні [ч’], [ш̅’], [ж̅’], [j].