Зимове хутро трохи світліше літнього (на відміну від біляків, русаки ніколи не бувають взимку білими); голова, кінчики вух та передня частина спини та взимку залишаються темними. Статевий диморфізм у фарбуванні відсутній.

Взимку підошви лапок зайця обростають густими волосками. Від цього пальці лап сильно розсуваються і виходять наче «лижі». Тому зайчик легко бігає навіть пухким снігом. А піт, що виділяється на лапках зайця, змащує підошви лапок та захищає від налипання снігу.

Це такі тварини, як: заєць – біляк, – влітку, буро-сірого кольори, а взимку – білий, білка – влітку рудувата, а взимку сіра, горностай – влітку бурий, взимку білий, ласка – влітку жовто-бура, а взимку чисто біла. Козуля – влітку руда, а взимку сіра. Найяскравіші ознаки готовності до зими у зайця.

Взимку у сильні морози заєць риє в снігу нори 0,5-1,5 м завдовжки, в яких може проводити цілий день і залишати лише при небезпеці. Роячи нору, біляк ущільнює сніг, а не викидає його назовні. У тундрі зайці взимку риють дуже глибокі нори довжиною до 8 м, які використовують як постійні притулки.