Відмірюючи тканину, східні купці натягували її на свою руку до плеча. Інакше кажучи, вони вимірювали товар аршинами. Це було дуже зручно, адже такий вимірювальний прилад перебував завжди при собі. Проте хитрі купці шукали прикажчиків з найкоротшими руками, щоб на аршин доводилося поменше тканини.

Для чого потрібно робити вимірювання і чи можна без них обійтися? Як вимірювали наші предки. На Русі-Україні користувалися мірою довжини перестріл – відстанню, що її пролетить стріла, випущена з лука. За одиницю маси найчастіше приймали масу зерна або гривни, яка становить приблизно 409,5 г.

Засобом вимірювання спочатку слугували частини тіла людини (лікоть, палець-дюйм, ступня-фут, великі відстані вимірювалися днями шляху — пішими і кінними). Раніше в Україні єдиної метричної системи не існувало, тому в кожному регіоні всі міри мали регіональні відмінності і приблизні значення величин.

Як будь-яка сила, вага в системі SI вимірюється в ньютонах, в системі СГС — в динах.

Лікоть у світі 38,5 см, самоський лікоть — 28 пальців 518 мм. Єгипетський «малий лікоть» дорівнював 44,4 см, «царський лікоть» — 52,5. Використовували лікоть і в африканських і азійських країнах: лікоть у Марокко — 51,7 см і 53,3, у Тунісі — 47,3, у Калькутті — 44,7, у Шрі-Ланці — до 47 см.

Ця одиниця виміру дорівнювала ширині розкинутих рук людини і була еквівалентною 142 см. Також існували: 1. маховий сажень (відстань між кінцями пальців розведених рук або між кінцями великих пальців), 2. косовий сажень (відстань від п’яти (каблука) правої (чи лівої) …