Хокку – це вірш, що складається з трьох рядків, перший і третій з яких – п’ятишарові, а другий – семискладовий. Колись хокку були вступними рядками танка, а тому переклад цього слова означає “вступні вірші”. Минали століття, і хокку стали основною формою, до якої залучалося поетичне слово.

Традиційне японське хайку складається з 17 складів, що становлять один стовпчик ієрогліфів (утім, уже в Басьо трапляються відступи від норми складового складу). Особливими розділовими словами – кіредзі (яп. 切れ字 кіредзі, “ріжуче слово”) – текст хайку ділиться відносно 12:5 – або на 5-му складі, або на 12-му.

У період Едо хайкай обійшли ренга за популярністю, і ми зараз знаємо відомих авторів таких віршів – це Мацуо Басьо (1644-1694), Йоса Бусон (1716-1783) і Кобаясі Ісса (1763-1827). Коли поет періоду Едо писав короткий вірш, він створював заголовний вірш хайкай-но ренга, тобто хокку.