Дефібриля́ція (від лат. fibrillatio — «миготіння») — в широкому розумінні заходи, що спрямовані на припинення фібриляції шлуночків серця. Найчастіше під терміном дефібриляція йдеться про електроімпульсну терапію, що проводиться дефібрилятором, з метою припинення фібриляції шлуночків.

При лікуванні тахіаритмій, відмінних від ФШ або ШТ без пульсу, рекомендується синхронізація, тобто розряд під час появи зубця R на ЕКГ, щоб уникнути розряду у т. зв. вразливій зоні — такою процедурою є електрична кардіоверсія.

Тріпотіння передсердь — це надшлуночкова аритмія, що характеризується аномальним прискореним передсердним ритмом з частотою скорочень передсердь 220–350 за 1 хв. Частота скорочень шлуночків при цьому може бути фіксованою або змінною. На одне скорочення шлуночків зазвичай припадає кілька скорочень передсердь.

Кріоаблація — це метод лікування складних порушень ритму серця, заснований на дії низьких температур. Використовується для лікування фібриляції передсердь (миготливої ​​аритмії).

При передньо-задньому розташуванні, один електрод встановлюється медіальніше лівого соска, інший під лівою лопаткою. Якщо у пацієнта є імплантований кардіостимулятор, електроди дефібрилятора повинні знаходиться від нього на відстані близько 6-10 см.

Давайте розберемося, кому показано проведення ЕІТ: 1. Пацієнтам з порушенням роботи шлуночків (тріпотіння і фібриляція). 2. При стійкою шлункової тахікардії. Якщо гемодинаміка порушена, негайно застосовується кардіоверсія. Для подальшої стабілізації стану пацієнта …