єванге́ліє, євангéлія; грец. εύαγγέλιον — букв. добра, або радісна звістка чи новина, від грец. εὖ- — добрий, благий та грец.

2) У своєму первинному значенні «Євангеліє» означає «добру новину» для усього людства, пов'язану зі спасінням через розп'яття та воскресіння Ісуса Христа, котрий відкупив людей від рабства гріха та вічної смерті.

Авторство Авторство, згідно з традицією: Митар Матей (ім'я Матвій означає «дар Божий»), один із Дванадцяти, написав Євангеліє арамейською мовою.

ЄВАНГЕЛІЄ, я, с. 1. Частина біблії (головна частина Нового завіту), в якій вміщено легенди про життя та повчання міфічного Ісуса Христа і яка є основою християнської релігії.

Католицький канон Святого Письма (Біблії) містить 73 книги, православний — 76 книг, а у протестантів — 66.

Євангелісти написали святі Євангелія, де описано як жив і чого навчав Ісус Христос, Його терпіння, смерть і воскресіння. Новий Заповіт складається з чотирьох писань-євангелій, що їх написали євангелісти: Євангеліє від Івана (грецькою: Ευαγγέλιον κατά Ιωάννην)

На скільки груп та які поділяють давню літературу x-xiii століття: на дві – філософську та язичницьку … Слово Євангеліє перекладається як: