Пеппі підтягнула мотузку, один кінець її вона міцно прив’язала до товстого сука, а іншим обв’язала молодшого хлопчика і почала повільно й обережно спускати його, він потрапив просто до рук матері, яка, не пам’ятаючи себе від щастя, схопила свого синочка і, голосно ридаючи, почала його цілувати.
- Пеппі, Анніка, Томмі, пан Нільсон, Кінь та ін.
- Дівчинка. …
- Вони брат і сестра. …
- Дві косички, ніс-картоплина, веснянки, різні в смужку панчохи, великі чорні туфлі
- пана Нільсона, велика валіза, набита золотими монетами
- Вона сама себе вкладала спати ….
- Пеппі скакала на коні, ходила по канату, заважала силачу
Самій Пеппі ця ідея, звісно ж, вельми не до душі… Наприкінці книжки відбувається щаслива зустріч дівчинки та її батька, якого, виявляється, викинуло корабельною аварією на далекий острів і він став там вождем племені.