На Червону гірку поблизу Берендєєва посада, столиці царя Берендея, прилітає Весна, а з нею повертаються й птахи: журавлі, лебеді — почет Весни. Холодом зустрічає Весну країна берендеїв, а через загравання Весни з Морозом, старим дідом, зізнається сама Весна. Народилася в них дочка Снігуронька.

Снігуронька – Центральна фігура твору. Дівчина надзвичайної краси, яка відчайдушно бажає пізнати кохання, але при цьому холодна серцем. Чиста, частково наївна і абсолютно чужа людям-берендеям, вона готова віддати все, навіть своє життя, в обмін на знання про те, що таке кохання і чому всі так прагнуть її.

По-справжньому Мізгір покохав, зустрівши Снігуроньку. Про силу його почуття свідчать слова: «Як ниє серце, якою тугою душа хвора.