В основі китайського письма лежить набір графічних елементів (вони називаються “ієрогліфічні ключі”). Уперше перелік із 540 ключів був наведений у словнику “Шовень цзецзи” в 100 році н. е.

Знак китайського письма являє собою складну графічну фігуру. Його китайська назва – цзи – ” письмовий знак ” у європейських мовах він називається character – ” знак “, російською мовою він за аналогією зі знаками інших ієрогліфічних писемностей називається ієрогліф.

У сучасній російській і низці інших слов’янських мов термін застосовують для характеристики знаків китайського письма, а також знаків кандзі та кокудзі в японській мові (їх використовують у комбінації зі складовими абетками: катаканою та хіраганою), знаків ханча в корейській мові та знаків тангутської писемності.