Грубі краї, наявність зарубок – ознака старого образу. Такі сліди залишалися від сокири, якою і витісували дошки для іконописів. Плоскі борозни говорять про застосування в обробці рубанка, а лункоподібні – скобеля. Починаючи з XVII століття, дошки стали виготовляти методом поздовжнього розпилювання.

Вік і приблизну вартість ікони можна дізнатися і за шпонками – рейками, за допомогою яких скріплювали дошки на торці та тильній стороні. Так, у виробах XI-XII століть ці елементи кріпилися кованими цвяхами або дерев’яними шипами. У пізніші періоди вже використовували врізні шпонки.

Вік ікон Якщо лик написаний без ковчега, значить, іконі не більш як 300 років, оскільки на плоскій поверхні образи почали писати лише в XVIII столітті. Тоді ж з’явилося фрязьке письмо – живопис на кшталт західноєвропейських храмових розписів. Фігури святих зображувалися тривимірними, а пейзаж – реалістичним.