Батько, мати та сестра Андрія померли з голоду. У 1923 році продав будинок і поїхав до Воронеж. Працював теслею, потім влаштувався на завод слюсарем. Познайомився з Іриною, яка виховувалась у дитбудинку, і одружився з нею.

Своє довоєнне життя Соколів назвав звичайною. Народився він у 1900 році, під час Громадянської війни служив у Червоній Армії. У голодний 1922 рік Соколів працював на куркулів і вижив, а його родина померла з голоду. Повернувшись за рік додому, Соколів продав батьківський дім та поїхав до Вороніжа.

Соколів дізнається, що дружина та обидві дочки загинули під час бомбардування. З близьких у нього залишився лише син, а й він гине в останній день війни – 9 травня. Витримав Андрій Соколів і ці жорстокі випробування, жодної сльозинки не промовив, видно «на серці засохли.

До напади фашистів герой оповідання ШолоховаДоля людини", Андрій Соколов, жив так само, як і більшість радянських людей. Демобілізувавшись після служби в Червоній Армії, втративши під час голоду батьків і маленьку сестричку, він почав працювати слюсарем на заводі, де й зустрів майбутню дружину, таку саму сироту Ірину.