Щоранку на скелю сідав орел і гострим дзьобом рвав печінку. За ніч печінка відростала, а вранці орел прилітав знову, щоб карати титана. Багато тисячоліть терпів Прометей тяжкі муки, аж поки Геракл (за згодою Зевса, який бажав прославити свого сина) убив орла й визволив титана.

Гефестові Зевс наказав прикувати титана до скелі. Залізними кайданами скував Гефест Прометея, міцним ланцюгом прикував його до каменю, гострим алмазним клином припнув його до скелі. Звелів Зевс, щоб навіки лишався Прометей прикутим до скелі.

Але Прометей за допомогою хитрощів викрав вогонь у богів і віддав його людям. За це Гефест за наказом Зевса прикував Прометея на краю землі до скелі; щодня прилітав орел і клював печінку Прометея, яка за ніч відростала знову. Після багатьох століть таких катувань Геракл вбив орла і визволив Прометея.

Але Прометей пожалiв людей, що не мали ще розуму; вiн не хотiв, щоб зїйшли вони нещасними в похмуре царство Аїда. Вiн вдихнув їм надiю, якої не знали люди, i викрав для них божественний вогонь, хоч i знав, яка кара чекає його за це. Страх жахливої кари не спинив гордого, могутнього титана вiд бажання допомогти людям.

По-перше, титан викрав вогонь у богів і віддав його людям. По-друге, Прометей знав і не хотів виказувати Зевсу таємницю про те, у чому полягає загроза його пануванню. А саме: що від Зевса у Фетіди може народитися син, який буде сильнішим за батька, а отже зможе скинути його з трону.

В основу цього твору покладена історія про те, як за наказом Зевса Прометей був прикутий до скелі. Одним із перших інтерпретаторів міфу про Прометея був Гесіод .