Межа бідності – це рівень доходу, нижче від якого є неможливим задоволення основних потреб. Використовується вона для визначення масштабів і рівня бідності, тобто питомої ваги сімей, в яких рівень споживання на одну особу є нижчим за визначену межу бідності.

Межа бідності — мінімальний рівень доходу, який вважають адекватним у певний країні. На практиці, подібно до визначення бідності, офіційне або загальне розуміння межі бідності істотно вище в розвинутих країнах (з ІЛР менш як 0.700), ніж у країнах, що розвиваються.

Нині, із приєднанням до ЄС бідніших країн із пострадянського блоку, бідними вважаються ті, хто має не більше 60% від середнього рівня доходів у країні. Якщо рахувати відносну бідність саме за таким принципом, то кількість бідних в Україні становитиме 10-12%, – приблизно стільки ж, скільки і у Франції чи Німеччини.

Згідно з даними ООН, упродовж останніх років ще 165 млн людей у світі опинилися за межею бідності, а загалом на планеті за порогом бідності зараз живе близько 1,65 млрд осіб.

У 2014-2016 роках рівень бідності в країні знову почав зростати, в 2016-му він досяг 15,4%. У 2017 році 10,8% населення України проживало за межею бідності, у 2018 році – 9,4%, у 2019-2020 роках – 7,1%.

Бідність безпосередньо зумовлює невиконання прав людей: бідність спричиняє позбавлення прав на освіту, на участь у прийнятті суспільних рішень, на відпочинок і дозвілля, на участь у громадському житті, а також на інші громадянські і політичні права.

Межа бідності — мінімальний рівень доходу, який вважають адекватним у певний країні . На практиці, подібно до визначення бідності, офіційне або загальне розуміння межі бідності істотно вище в розвинутих країнах (з ІЛР менш як 0.700), ніж у країнах, що розвиваються . У жовтні 2015 року …