Пароксетін є ефективним засобом лікування соціальної фобії, в т. ч. і як тривала підтримуюча і профілактична терапія. Генералізований тривожний розлад Пароксетін ефективний при генералізованому тривожному розладі, у т.ч.

Навіщо призначають Пароксетин?

Пароксетін – Антидепресант. Є селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну (5-гідрокситриптаміну, 5-НТ) нейронами головного мозку, що визначає його антидепресивну дію та ефективність при лікуванні обсесивно-компульсивного (ОКР) та панічного розладу.

Скільки років можна пити Пароксетін?

– застосування у дітей та підлітків молодше 18 років. Контрольовані клінічні дослідження пароксетину при лікуванні депресії у дітей та підлітків не довели його ефективність, тому препарат не показаний для лікування зазначеної вікової групи.

Коли діє Пароксетін?

Добова доза, що рекомендується, — 20 мг. Зазвичай стан починає покращуватися через 1 тиж, але іноді поліпшення проявляється на 2-му тижні лікування.

Що не можна з пароксетином?

Одночасний прийом із Варфарином може викликати геморагічний синдром. Пароксетин не можна приймати одночасно із алкоголем. Одночасний прийом із Суматриптаном, антиаритмічними засобами першого класу (Флекаїнід та Пропафенон), Тіоридазином та Флуоксетином збільшує ризик виникнення побічних ефектів.

Чим небезпечний Пароксін?

Пароксин, Як і інші інгібітори зворотного захоплення серотоніну, може викликати мідріаз, тому його слід застосовувати з обережністю для лікування хворих із глаукомою. Гіпонатріємія.Іноді відзначали випадки розвитку гіпонатріємії, переважно у осіб похилого віку.

Як довго можна приймати Пароксін?

Як і для інших антидепресивних засобів, дозу необхідно підбирати ретельно та індивідуально протягом перших 2–3 тижнів лікування, а потім коригувати її залежно від клінічних проявів. Курс лікування має бути досить тривалим, достатнім у тому, щоб забезпечити усунення симптомів.

Які побочки від пароксетину?

З боку травної системи: дуже часто – нудота, зниження апетиту; часто – сухість у роті, блювання, запор, діарея; рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ; дуже рідко – шлунково-кишкова кровотеча, гепатит (іноді з жовтяницею), печінкова недостатність.