Згідно з першою версією, мило вперше з'явилося в Шумерської цивілізації. Наприкінці ХIX століття, в результаті розкопок на території Месопотамії було виявлено древні міста, які згадуються в Біблії – Еріду, Вавилон, Аккада, Лагаш.

Найдавніші згадки про виготовлення мильного розчину археологи знайшли на шумерських табличках, що датуються приблизно 2500 до н. е. Виготовляли його так: брали суміш деревної золи та козлячого жиру, заливали водою та кип'ятили. Стародавні єгиптяни для гігієни використовували соду.

У Неаполі миловаріння почалося наприкінці 6 століття, у 8 столітті з'явилося в Італії та Іспанії, а в 13 столітті – в Англії. У 16 столітті в Європі при виробництві мила тваринний жир замінили на оливкову олію. У промислових масштабах мило стали виготовляти наприкінці 18 століття.

За часів Гомера мило ще не було відомим. Стародавні греки очищали тіло піском – особливо дрібним, привезеним із берегів Нілу. Стародавні єгиптяни вмивалися за допомогою пасти з бджолиного воску, розчиненої у воді. Тривалий час для миття використовували деревну золу.