У G1-періоді клітина інтенсивно росте, в ній збільшується кількість цитоплазми і органел, відбувається підготовка до подвоєння ДНК: утворюються необхідні ферменти, нуклеотиди. В S-період відбувається реплікація ДНК, синтезуються специфічні ядерні білки-гістони, а також подвоюються центріолі.
В еукаріотів гістони локалізуються в клітинному ядрі, в архей типу Euarchaeota — у цитоплазмі. У компактизації ДНК решти архей і бактерій можуть брати гістоноподібні білки, проте справжніх гістонів у них немає.
Нуклеосома — це глобула, що містить по дві молекули кожного з гістонів Н2, Н2 В, H3, Н4. Навколо однієї нуклеосоми подвійна спіраль ДНК утворює біля двох витків і переходить на наступну глобулу. Рівні організації хромосом.
Окрім ДНК до складу хроматину входять білки: гістони, а також негістонові білки хроматину. Разом вони забезпечують упакування і захист від механічних ушкоджень ДНК, контролюють її доступність, здійснюють модифікації, реплікацію, репарацію та експресію генів.
Посттрансляційні модифікації гістонів: метилування, фосфорилювання, ацетилування.
З цієї причини мітохондрії вважаються електростанціями клітин. На відміну від інших клітинних структур, мітохондрії містять власну ДНК (мтДНК).
Гісто́ни — основний клас білків, необхідних для упакування молекул ДНК у хроматин. Гістони мають невелику молекулярну масу (від 11 до 21 кДа) і дуже багаті на основні амінокислоти (аргінін і лізин), завдяки чому взаємодія між гістонами і ДНК стабілізується іонними зв’язками. Для всіх …