Приходили священики і теж нічим не могли допомогти, але потім з'явився ієромонах Серафим (за різними версіями, йдеться про Серафима Тяпочкина, Серафима Полога чи Серафима Звягіна), який взяв ікону з рук Зої і передбачив, що її стояння закінчиться на день Великодня. Зоя простояла 128 днів і померла третього дня Великодня.

Сто двадцять вісім днів від Різдва до Великодня простояла стовпом скам'яніла самарська дівчина Зоя Карнаухова (у фільмі її звати Таня), комсомолка, робітниця трубного заводу. Кажуть, трапилося це насправді у 1955–1956 роках.

Коли всі подруги були з хлопцями, Зоя все сиділа сама, Микола затримувався. Коли почалися танці, вона заявила: «Якщо немає мого Миколи, Буду з Миколою Угодником танцювати! ». І попрямувала до кута, де висіли ікони. Друзі жахнулися: "Зоя, це гріх", але вона сказала: "Якщо є Бог, нехай він мене покарає!".